Всеукраїнський археологічний комітет Всеукраїнської академії наук протягом другої половини 1920-х – на початку 1930-х рр. був провідною інституцією, що координувала археологічні й мистецтвознавчі дослідження на теренах України, виконував функції консолідації, методичної й методологічної підтримки. Саме співробітники цієї установи, зокрема й Сергій Гамченко, визначали, чи може той чи інший археолог чи мистецтвознавець отримати дозвіл на проведення експедиційних досліджень (обмірів, розвідок, розкопок) – Відритий лист (або ж мандат). Сергій Гамченко як віце-президент (товариш голови) ВУАК чимало зробив і для структурного й адміністративного оформлення інституції. Численні нотатки про поточну роботу й засади діяльності ВУАК у особовому фонді дослідника свідчать про непересічні адміністративні здібності археолога. У одній з чернеток Сергій Гамченко, викладаючи думки щодо складу ВУАК, написав: «1. Дійсні члени – працюють, керують, творять. 2. Члени співробітники – працюють під керівництвом, навчаються творити».

Анна Яненко