У особовому фонді Сергія Гамченка відклалося чимало документів про діяльність музеїв та музейних співробітників різних регіонів України. Звіти, нотатки, наукові праці, кошториси, реєстри, протоколи засідань, переліки виданих Відкритих листів тощо дозволяють сучасним дослідникам дізнатися не лише про роботу Волинського науково-дослідного музею (у Житомирі), але й інших інституцій, з якими співпрацював знаний учений – Тульчинського та Шепетівського округових краєзнавчих, Черкаського округового ім. Т. Г. Шевченка, Дніпропетровського краєвого історично-археологічного та інших музеїв. Сергій Гамченко особисто сприяв підвищенню кваліфікації археологів – музейних співробітників, поповненню колекцій, придбанню фахової літератури. Збережено й матеріали щодо вирішення житлово-побутових проблем С. С. Гамченка, адже кілька років свого «київського періоду» археолог мешкав у корпусі № 24 Державного історико-культурного заповідника «Всеукраїнський музейний городок», утвореного на території Києво-Печерської лаври (тепер Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»).

Анна Яненко