В Українському Лісостепу знаходиться феноменальне археологічне явище – городища-гіганти, площі яких сягають від кількох сотень до кількох тисяч гектарів. Їхня поява пов’язана з новою сторінкою в історії цих земель – ранньоскіфським часом. Одним із таких городищ є Немирівське, розташоване в Південному Побужжі, недалеко від м. Немирова в сучасній Вінницькій області. За площею воно далеко не найбільше – лише близько 123 га, але вирізняється тим, що є найбільш західним з числа городищ-гігантів, і, очевидно завдяки своєму географічному розташуванню, має своєрідну матеріальну культуру, що робить його яскравою опорною пам’яткою синкретичної лісостепової скіфської і так званої гальштатської культури.

Його земляні укріплення розташовані на обох берегах р. Мирки, яка ділить городище на дві нерівних частини: більшу північну, висотну, яка займає 2/3 площі пам’ятки, і меншу південну, пологу і болотисту. Всередині, на висотній північній частині городища, розташувалось внутрішнє укріплення – так зване «замчисько». Поселення тут виникло ще в енеоліті, систему ж укріплень було створено в ранньозалізному віці, і повторно воно заселялось в римський час та в середньовіччі.

Немирівське городище, починаючи від зародження археологічної науки, привертало увагу дослідників, яких побувала тут ціла низка. Ознайомитись із вичерпною історією досліджень і їхніми результатами можна у свіжій монографії колективу петербурзьких авторів.

Смирнова Г. И., Вахтина М. Ю., Кашуба М. Т., Старкова Е. Г. 2018 Городище Немиров на реке Южный Буг. По материалам раскопок в ХХ веке из коллекций Государственного Эрмитажа и Научного архива ИИМК РАН. Санкт-Петербург: ГЭ; ИИМК РАН; НКТ.

А початки професійних досліджень цієї археологічної перлини Поділля пов’язані з ім’ям С. С. Гамченка, який в 1909 р. був командирований Імператорською Археологічною Комісією в Подільську губернію для вивчення глиняних площадок трипільської культури, однак отримав одночасно додаткове завдання – оглянути городище біля містечка Немирів і проконтролювати справи в боротьбі проти скарбошукацьких розкопок, організованих тутешніми жителями. Також він мав провести на городищі розвідкові розкопки, фінансувала які меценатка графиня Щербатова, будучи дуже зацікавленою у відкриттях на своїх землях скарбів. С. С. Гамченко, окрім залишків жител трипільської культури, відкрив тут кілька поховань, що дозволило йому припустити наявність на центральному укріпленні, названому ним Щербатове городище, кургану, для більш детальних досліджень якого сюди в 1910 р. прибули А. А. Спіцин зі своїми учнями і продовжили роботи.

На сьогодні всі матеріали з розкопок С. С. Гамченка на Немирівському городищі зберігаються у фондах Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі, там само знаходяться і деякі архівні документи, зокрема папки з ілюстраціями (НА ИИМК РАН. Фонд 1. Дело № 85 а,б,в,г,д,е. 1909). А в бібліотеці Інституту історії матеріальної культури РАН зберігається рукопис його праці 1911 р. “Археологические исследования в 1909 г. в Подолье по трипольской культуре” (Шифр 2703), чернетка якої представлена вашій увазі в даному фонді. Також в ньому маємо щоденники з розкопок, замітки, нотатки, зарисовки, присвячені городищу та деякі інші супутні документи.

Віталій Рудь, Андрій Бардецький