Дніпрогесівська Археологічна Експедиція (1927–1933)

В археологічній літературі дослідження 1927–1932 рр. на теренах будівництва п’ятої сходинки нижньої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро у місті Запоріжжя відомі під назвами – Дніпрогесівські, Дніпробудівські, Дніпрельстанівські, ДніпроГЕСівські, Дніпростроївські (рос.). Безпосередньо організація і наукове керівництво комплексного вивчення території, що підлягала затопленню, було покладено на Комісію для досліду території Дніпрельстану при Спільному зібранні Всеукраїнської академії наук (ВУАН), створену у лютому 1927 р. з ініціативи Президії Укрнауки. До функцій Комісії в організаційній частині входила координація роботи експедицій і загонів, затвердження планів досліджень, складання річних звітів за напрямами та загального кошторису, погодження його із Укрнаукою, Держпланом, Наркомфіном.

Комісією було вироблено і узгоджено комплексний план дослідження території «в галузях геології, географії, водного господарства, іхтіології, ботаніки, фавни … антропології, археології, історичної географії, історії мистецтва, етнології, фольклору, музичної етнографії, звичаєва права, діялектів та термінології», зроблено обрахування робіт на поточний рік в сумі 120000 карбованців. Також було прийнято рішення про висвітлення дослідів у спільній збірці «[Студії по вивченню території] Дніпрельстану». Головував в Комісії за весь період її існування (1927–1933) академік Л. М. Яснопольский.

До складу Комісії увійшли «різні установи складу академічного та представники поза академічних установ» в особах представників усіх згаданих наукових напрямів. Археологічний напрям в Комісії було представлено керівниками Всеукраїнського археологічного комітету (далі – ВУАК) послідовно – академіком О. П. Новицьким, Д. М. Щербаківським (до липня 1927), Д. І. Яворницьким, на той час директором Дніпропетровського крайового історико-археологічного музею, членом-кореспондентом (з 29 червня 1929 р. – дійсним членом ВУАН).

У різні роки в археологічній експедиції працювали історики, археологи, музейні працівники, краєзнавці, які мали гарну професійну підготовку: А. В. Добровольський (Херсонський музей), П. І. Смолічев (Чернігівський краєзнавчий музей), Ф(Т). М. Кіранов (Нікопольський краєзнавчий музей), І. О. Часовников (Артемівський музей), С. С. Гамченко (ВУАК, Київ), П. А. Козар (окружний інспектор по охороні пам’яток культури, Дніпропетровськ), В. А. Грінченко (Центральний пролетарський музей Полтавщини), М. Я. Рудинський (Центральний пролетарський музей Полтавщини), Ф. Н. Сап’ян (Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей), А. К. Тахтай (Центральний пролетарський музей Полтавщини), М. О. Міллер (Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей), Т. Т. Тесля (Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей), І. Ф. Левицький (Волинь), Н. Г. Авраменко (Харківський історичний музей) та ін.

Фотофіксацію здійснювали Е. О. Федорович, М. Н. Залізняк (1932), креслярські роботи, окрім керівників загонів, здійснювали І. Д. Євсеєвський, М. Л. Макаревич, В. С. Самусь, В. С. Соляник, І. Ю. Черниш. Технічними робітниками в експедиції були землекопи, виділені Дирекцією Дніпровського будівництва та набрані за наймом в селах за рекомендацією сільських рад та трудових інспекцій за т. зв. «наймом трудового фронту».

За науковим значенням масштабні роботи і здобутки експедиції на багато десятирічь визначили розвиток археологічної науки. За обсягом робіт на той час Дніпрогесівська експедиція в СРСР не мала собі рівних. Перші результати досліджень були опубліковані в «Збірнику Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею» (Дніпропетровськ, 1929). За результатами розкопок 1928 р. до збірки «Студії по вивченню території Дніпрельстану» були підготовлені публікації С. С. Гамченка, В. А. Грінченка, П. А. Козара, П. І. Смолічева, Ф. Н. Кіранова, І. С. Паська. Кілька річних наукових звітів було опубліковано Д. І. Яворницьким в академічних збірках 1930-х рр.

Щодо долі колекцій, то ще до завершення робіт експедиції розпорядженням Укрнауки вони були розподілені поміж музеями Дніпропетровська, Запоріжжя (музей Дніпростроя), Харкова, Одеси. Значний обсяг колекцій у 1934 р. (близько 100 тис. од.) був перевезений з Дніпропетровська до Києва та переданий до Інституту історії матеріальної культури (нині ІА НАН України). Під час окупації в 1942 р. археологічні колекції були передані до «Крайового музею до- і ранньої історії», який очолювали німецький археолог Пауль Ґрімм та український археолог П. П. Курінний. У 1943 р. археологічні колекції разом із іншими були вивезені до Німеччини, а після повернення до Києва (1948), вони були передані до Київського історичного музею (нині Національний музей історії України). Польова документація (звіти, щоденники, креслення, фото тощо) зберігаються в Науковому архіві Інституту археології НАН України.

Сергій Спиридонович Гамченко брав участь у археологічних роботах на Дніпрельстані (місто Запоріжжя) в 1928 р.. На той час він був дійсним членом Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК) та обіймав посаду його віце-президента. В експедиції С. С. Гамченко працював в квітні – травні 1928 р. Досліджував переважно пам’ятки на правому та лівому березі Дніпра на території т. зв. поселення Кічкас. Роботи проводилися за планом, складеним А. В. Добровольским. У складі загону працювали молодший археолог експедиції В. А. Грінченко та К. М. Сергіїв (спр. 87). Фотофіксацію здійснював фотограф експедиції Е. О. Федорович (спр. 89).

В процесі робіт загоном під керівництвом С. С. Гамченка було досліджено землянки на лівому березі Дніпра (№№ 1–8), могильники (І, ІІ); поховання біля балок Вільна, Криничка (Кринична); Гадюча, с. Федорівка (правий берег Дніпра) [Спр. 87]. На правому березі Дніпра поблизу пос. Кічкас були досліджені поховання, кам’яні кромлехи (7 поховань) доби бронзи. (спр. 89). В архіві також зберігаються щоденник розкопок С. С. Гамченка (14.04 – 30.05.1928) [спр. 86] та підготовлена за матеріалами розкопок наукова праця «Мої археологічні дослідження року 1928 на Дніпрельстані» (01.10.1928; спр. 88). Праця була подана до збірника ВУАН «Студії по вивченню території Дніпрельстану» (рукопис зберігається в Інституті рукопису НБУВ).

С. М. Ляшко